Liki24 UA

Хто відповідає за біобезпеку населення?

Резюме. Питання залишається відкритим

Хто відповідає за біобезпеку населення?Як повідомляло наше видання, у сучасних умовах життя серед численних загроз здоров’ю і безпеці людства одне з провідних місць займає проблема його біологічної безпеки. Розвиток молекулярної біології, мікробіології, генної інженерії тощо дозволяє отримувати для потреб охорони здоров’я, сільського господарства, харчової промисловості нові види біологічних агентів, які можна використати як на користь здоров’ю, так і зі злочинною метою — як біологічну зброю.

За даними Міністерства охорони здоров’я України, у країні на сьогодні роботи зі збудниками інфекційних захворювань, що віднесені до II групи патогенності, проводяться у 420 лабораторіях. У цілому функціонує 4053 лабораторії мікробіологічного профілю, з них 21% — у закладах Державної санітарно-епідеміологічної служби, 29% — у лікувально-профілактичних закладах, 3% — з діагностики СНІДу, 39% — в інших міністерствах та установах, 4% — в науково-дослідних інститутах, 4% — у приватних закладах. Також функціонує 9 національних колекцій культур, які віднесені до таких, що становлять національне надбання.

На сьогодні розв’язання проблем забезпечення біологічної безпеки та біологічного захисту здійснюється відповідними органами виконавчої влади згідно з їх повноваженнями. Однак у зв’язку із масштабністю, складністю, різноплановістю проблем біологічної безпеки та біологічного захисту необхідно розробити єдину методологію створення національної системи біологічної безпеки та біологічного захисту, представлену на сьогодні різними установами та організаціями.

З цією метою Уряд України схвалив Концепцію Державної цільової програми біобезпеки та біологічного захисту на 2015–2020 рр. (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 червня 2012 р. № 466-р).

Цим документом визначено пріоритети державної політики у сфері біобезпеки та біологічного захисту, а саме:

  • здійснення системних заходів щодо створення та ефективного функціонування національної системи біологічної безпеки та біологічного захисту;
  • протидія проявам біотероризму;
  • захист населення від безконтрольного та протиправного поширення генетично модифікованих організмів (ГМО);
  • збереження здорового та безпечного навколишнього природного середовища;
  • а також покращання матеріально-технічного стану лабораторій, установ та закладів, які визначають кількісний та якісний вміст ГМО у продукції рослинного та тваринного походження, визначення їх впливу на навколишнє природне середовище, зокрема біорізноманіття, з урахуванням ризиків для здоров’я людини.

Прийняття Програми дозволить відновити землі сільськогосподарського призначення, виведені з використання у зв’язку із забрудненням небезпечними біологічними агентами, забезпечити захист здоров’я людини та об’єктів рослинного і тваринного світу від їхнього впливу, регламентувати проведення наукових біологічних досліджень під час створення небезпечних мікроорганізмів, токсинів, біологічно активних речовин, лікарських засобів, ГМО, провадження біотехнологічної діяльності.

Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.kmu.gov.ua

22 мая, 2021
Was this article helpful?

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *