Liki24 UA

Новий підхід до лікування васкулітів

Резюме. Ефективність та безпека застосування селективного інгібітора С5а-рецепторів системи комплементу порівняно з глюкокортикостероїдами у пацієнтів з АНЦА-васкулітами. 

Актуальність

Сучасна лікувальна стратегія щодо системних васкулітів, асоційованих з антинейтрофільними цитоплазматичними антитілами (АНЦА), базується на зміні лікувальних цілей та спрямована на високий контроль захворювання. Поширення β-клітинної терапії ритуксимабом зумовило не лише зниження смертності серед пацієнтів з АНЦА-васкулітами, але сприяло досягненню стійкої ремісії з подальшим підвищенням якості життя [1]. Однак зважаючи на особливості фармакодинаміки ритуксимабу, з метою індукції та підтримання ремісії узагальненими актуальними настановами рекомендовано застосування препаратів з групи глюкокортикостероїдів (ГКС) [3]. Основна перевага ГКС полягає в швидкому зменшенні вираженості системного запалення та запобіганні, таким чином, ушкодженню судин та внутрішніх органів. У результаті утворення так званого коридору можливостей задля реалізації ефектів ритуксимабу створюються умови для досягнення стійкого контролю АНЦА-васкуліту. Разом з тим внаслідок імуносупресивного ефекту від застосування ГКС значно підвищується ризик виникнення тяжких інфекційних ускладнень, цукрового діабету та зростає частота серцево-судинної коморбідності у пацієнтів з АНЦА-васкулітами. Як результат, знижується прихильність пацієнтів до лікування, що призводить до погіршення якості життя. Таким чином, вказане спричинило пошук нових безпечних препаратів для індукційної терапії. Одним з найбільш перспективних напрямків стероїдефектзберігаючої терапії  вбачається дослідження препарату авакопану — селективного інгібітора рецепторів С5а системи комплементу. Механізм дії авакопану полягає в блокуванні рецепторів до С5а-пептиду, який відокремлюється під час альтернативної активації системи комплементу від пептиду С5 — потужного медіатора запалення. У результаті зниження активації нейтрофілів зменшується експресія на клітинній мембрані нейтрофільної мієлопероксидази та протеїнази, які зумовлюють синтез антинейтрофільних антитіл в ендотеліальних клітинах судинної стінки. Група дослідників на чолі з Девідом Джейном (Jane D.) з Лікрані Аденбрука, м. Кембридж, Велика Британія, порівнювала ефективність та безпеку авакопану та преднізону у пацієнтів з АНЦА-васкулітами [3]. Результати опубліковані в журналі «Медичний журнал Нової Англії» (New England Journal of Medicine).

Результати

За участю 331 пацієнта було сформовано дві діагностично-споріднені групи з індексом активності захворювання 16 балів за Бірмінгемським індексом клінічної активності васкуліту (BVAS). Всі пацієнти отримували базове лікування ритуксимабом або циклофосфамідом. Додатково пацієнти 1-ї групи отримували авакопан, тоді як пацієнти 2-ї групи застосовували преднізон. За первинну кінцеву точку дослідження було визначено досягнення ремісії на 26-й тиждень після початку дослідження. Вторинна кінцева точка дослідження визначалася як частота токсичних ефектів ГКС за індексом токсичності ГКС та стійкість ремісії на 52-й тиждень після початку дослідження. Після проведення статистичного аналізу були отримані наступні результати.

  1. Первинної кінцевої точки досягли 72,3% пацієнтів з групи авакопану та 70,1% пацієнтів з групи преднізону (різниця між групами становила 3,4%; 95% довірчий інтервал (ДІ)  –6– 12,8). Оцінювання за BVAS не продемонструвало відмінностей мінімального клінічного ефекту в обох групах (р
  2. Стабільна ремісія наприкінці 52-го тижня після початку дослідження виявлена у 65,7% пацієнтів з групи авакопану та у 54% пацієнтів з групи преднізону (різниця становила 12,5%, 95% ДІ 2,6–22,3). Мінімальний та максимальний клінічний ефект був достовірно вищим в групі авакопану (відповідно р
  3. Частота серйозних побічних явищ виявилася вищою в групі преднізону (39% пацієнтів). В групі авакопану серйозні побічні ефекти виявлені у 37,3% пацієнтів.

Висновки

Таким чином, застосування авакопану у пацієнтів з АНЦА-васкулітами не надало переваги в зменшенні вираженості клінічних симптомів в перші 26 тиж, однак зумовлювало стійку ремісію при тривалому застосуванні при значно вищій безпеці для пацієнта.

Список використаної літератури

  1. Basu N., McClean A., Harper L. et al. (2014) The characterisation and determinants of quality of life in ANCA associated vasculitis. Ann. Rheum. Dis., 73: 207–211. doi: 10.1136/annrheumdis-2012-202750.
  2. Jane D.R.W., Merkel P.A., Schall T.J. et al. (2021) Avacopan for the Treatment of ANCA-Associated Vasculitis. N. Engl. J. Med., 384: 599–609. DOI:10.1056/NEJMoa2023386.
  3. Jennette J.C., Falk R.J., Bacon P.A. et al. (2013) 2012 evised international Chapel Hill Consensus Conference nomenclature of vasculitides. Arthritis Rheum., 65: 1–11. doi: 10.1002/art.37715).

Ю.В. Жарікова,
редакція журналу «Український медичний часопис»

8 мая, 2021
Was this article helpful?

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *