Запальні захворювання кишечнику. Кому корисні тіопурини?

Резюме. Довгострокова ефективність від застосування монотерапії тіопуринами у пацієнтів із запальними хворобами кишечнику

Актуальність

Хвороба Крона (ХК) та виразковий коліт (ВК) — поширені клінічні складові запальних хвороб кишечнику (ЗХК), хронічний рецидивуючий перебіг яких становить певні труднощі у виборі успішної лікувальної стратегії та призводить до негативних соціальних наслідків [1]. Напрацьований великий клінічний досвід застосування потужних препаратів з імуносупресивною дією у пацієнтів із ЗХК. Слід зауважити, що в жодному з попередніх досліджень тіопуринів не виявлено переваг застосування тіопуринів у пацієнтів з ХК та ВК. Навпаки, надзвичайна токсичність препаратів із цитостатичною дією спричинила сумніви щодо беззаперечних ефектів тіопуринів у співвідношенні з побічними ефектами від їх застосування [2]. До того ж не досягнуто консенсусу щодо тривалості застосування імуносупресорів [3]. Розроблення сучасних фармакологічних напрямків, які базуються на застосуванні принципово нових, економічно доступних низькомолекулярних біологічних препаратів, ставить під сумнів доцільність монотерапії тіопуринами. Спричинена таким чином упередженість до призначення патогенетичного протизапального лікування у пацієнтів із ЗХК стала приводом для поточного дослідження, проведеного групою дослідників на чолі з Євангелосом Стоурнаросом (E. Stournaras) з відділення патології травної системи Університетської клініки м. Кембридж, Великобританія [4]. Результати надруковані в журналі «Inflammatory Bowel disease» (Запальні хвороби кишечнику).

Дизайн дослідження та методи

З метою виявлення наявних тенденцій довгострокової ефективності від тривалого застосування тіопуринів проведено аналіз 6 960 пацієнто-років за методом Каплана — Маєра.

Результати дослідження

До дослідження залучено 11 928 пацієнтів, період лікування яких переважно тіопуринами становив 0–25 років. Із загальної кількості пацієнтів у 4 968 осіб підтверджено ВК, а у 6 960 — діагностовано ХК. За первинну кінцеву точку дослідження визначено:

  • час досягнення тривалої клініко-лабораторної ремісії;
  • клінічна необхідність застосування біологічних препаратів;
  • проведення хірургічного втручання за умови монотерапії тіопуринами.

У результаті проведеного аналізу отримано такі результати.

  1. Загалом достовірні результати ефективності отримано у разі застосування тіопуринів у 52,7% пацієнтів із ВК та у 34,2% пацієнтів із ХК (р
  2. Багатофакторний аналіз довів вищу ефективність від застосування тіопуринів у пацієнтів із ХК порівняно з пацієнтами з ВК (95% довірчий інтервал (ДІ) 1,35–1,45, р˂ 0,001). При цьому найменш ефективними імуносупресори виявилися при ураженні ілеоцекальної ділянки (р˂0,002) та у пацієнтів віком ≥65 років (р
  3. Загалом відсутність клінічної відповіді на застосування тіопуринів спостерігалася переважно у пацієнтів із ВК (7%), серед яких 4,4% пацієнтам виконано тотальну колонектомію. На думку дослідників, це свідчить про наявність асоціації між толерантністю до тіопуринів та підвищенням частоти хірургічного втручання у пацієнтів із ВК (р

Висновки

Таким чином, отримані результати свідчать про ефективність монотерапії тіопуринами у пацієнтів із ВК.

  1. Lam C.A., Kennedy N.A., Raine T. et al. (2019) British Society of gastroenterology consensus guidelines on the management of inflammatory bowel disease in adults. Gut, 68: s1–106. doi:10.1136/gutjnl-2019 (318484pmid:http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/3156223).
  2. Pugliese D., Aratari A., Festa S. et al. (2018) Sustained clinical efficacy and mucosal healing of thiopurine maintenance treatment in ulcerative colitis: a real-life study. Gastroenterol. Res. Pract., 2018: 1–7. doi:10.1155/2018/4195968.
  3. Jharap B., Seinen M.L., de Boer N.K.H. et al. (2010) Thiopurine therapy in inflammatory bowel disease patients: analyses of two 8-year intercept cohorts. Inflamm. Bowel. Dis., 16: 15419. doi:10.1002/ibd.21221pmid:http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/20155846.
  4. Stournaras E., Qian W., Pappas A. et al. (2020) Thiopurine monotherapy is effective in ulcerative colitis but significantly less so in Crohn’s disease: long-term outcomes for 11 928 patients in the UK inflammatory bowel disease bioresource. Gut, 0: 1–10. doi:10.1136/gutjnl-2019-320185.

За матеріалами: https://gut.bmj.com/content/early/2020/09/30/gutjnl-2019-320185#ref-11

Ю.В. Жарікова,
Редакція журналу «Український медичний часопис»

20 января, 2021
Was this article helpful?

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *