Liki24 UA

Гіпернатріємія — прогностичний чинник летальності при COVID-19

Резюме. Аномальні рівні натрію крові пов’язані з підвищеним ризиком дихальної недостатності та летального кінця серед госпіталізованих пацієнтів із COVID-19

Актуальність

Відомо, що дизнатріємія є незалежним предиктором летальності серед пацієнтів із бактеріальною пневмонією [1, 2]. Водночас даних про захворюваність та прогностичний вплив змін концентрації натрію в осіб із COVID-19 донині було недостатньо. У нещодавній роботі, проведеній співробітниками Університетського коледжу Лондона (University College London), Велика Британія, представлено докази того, що госпіталізовані пацієнти з COVID-19 з аномальним вмістом натрію в сироватці крові мають підвищений ризик розвитку дихальної недостатності з фатальними наслідками. Результати дослідження демонструють, що такі пацієнти у 2 рази частіше потребують інтубації або інших заходів підтримки дихальної функції порівняно з іншими особами,  рівень натрію крові яких визначається в межах нормальних показників. Тому вміст натрію в сироватці крові, на думку авторів, може визначати потреби пацієнтів із COVID-19 у госпіталізації або спостереженні їх у відділенні інтенсивної терапії [3]. Матеріали опубліковано у профільному виданні Ендокринологічного товариства «Журнал клінічної ендокринології та метаболізму» («Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism») 24 лютого 2021 р.

Структура та методи дослідження

Роботу виконано в межах ретроспективного поздовжнього когортного дослідження. Спостереження проводили за станом всіх дорослих осіб, які зверталися за допомогою з приводу COVID-19 до двох лікарень Лондона протягом 8 тиж. За період перебування пацієнтів на стаціонарному лікуванні рівень натрію в сироватці крові визначали декілька разів. При цьому електролітні зміни в межах 145 ммоль/л визначали, як гіпо- або гіпернатріємію відповідно. Водночас оцінювали можливий зв’язок дизнатріємії з показниками стаціонарної летальності, потребами в проведенні розширеної штучної вентиляції легень (ШВЛ) та розвитком гострого ураження нирок.

Результати

До клінічного спостереження було залучено 488 пацієнтів (277 чоловіків та 211 жінок, середній вік — близько 68 років). Тривалість перебування на стаціонарному лікуванні в середньому становила 8 днів. На момент звернення 24,6% осіб мали гіпонатріємію, зумовлену переважно гіповолемією; водночас у 5,3% пацієнтів спостерігали гіпернатріємію. При подальшому спостереженні встановлено, що наявність гіпернатріємії через 2 доби після госпіталізації та в будь-який наступний проміжок часу перебування у стаціонарі супроводжувалася підвищенням летальності пацієнтів. Зокрема, ці показники підвищувалися у 2,34 раза (95%, довірчий інтервал (ДІ) 1,08—5,05, p=0,0014) та в 3,05 раза (95% ДІ 1,69–5,49, p

Наявна гіпонатріємія при госпіталізації була пов’язана з підвищенням у 2,18 раза імовірності подальшої потреби пацієнтів у ШВЛ (95% ДІ 1,34–3,45, p=0,0011). Водночас гіпонатріємія не була чинником внутрішньолікарняної смертності, за винятком підгрупи осіб з гіпонатріємією на тлі гіповолемії. Крім того, результати проведеного аналізу дозволили констатувати, що зміни вмісту натрію у сироватці крові не були пов’язані з ризиком гострого ураження нирок і тривалістю перебування пацієнтів на стаціонарному лікуванні.

Висновки та клінічна рекомендація

За результатами клінічного спостереження автори дійшли висновку про те, що наявний дисбаланс рівня натрію в сироватці крові під час госпіталізації осіб з COVID-19 є чинником ризику несприятливого прогнозу. Зокрема, гіпернатріємія та гіпонатріємія відповідно пов’язані з підвищенням ризиків смертності та розвитку дихальної недостатності. Відомо, що рівні електролітів визначають у межах клінічного аналізу крові при госпіталізації, і подібний лабораторний скринінг є економічно доступним. Зважаючи на це, дослідники запропонували до розгляду таку практичну рекомендацію: використовувати показники рівня натрію в сироватці крові для стратифікації ризику небажаних клінічних наслідків у пацієнтів із COVID-19.

Список використаної літератури

  1. Eckart A., Hausfater P., Amin D. et al. (2018) Hyponatremia and activation of vasopressin secretion are both independently associated with 30-day mortality: results of a multicenter, observational study. J. Intern. Med., 284(3): 270–281. doi: 10.1111/joim.12764.
  2. Tzoulis P., Bagkeris E., Bouloux P.M. (2014) A case-control study of hyponatraemia as an independent risk factor for inpatient mortality. Clin. Endocrinol. (Oxf.), 81(3): 401–407. doi: 10.1111/cen.12429.
  3. Tzoulis P., Waung J.A., Bagkeris E. et al. (2020) Dysnatremia is a predictor for morbidity and mortality in hospitalized patients with COVID-19. J. Clin. Endocrinol. Metab., Feb. 24. doi: 10.1210/clinem/dgab107.

Н.О. Савельєва-Кулик,
Редакція журналу «Український медичний часопис»

6 марта, 2021
Was this article helpful?

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *