Liki24 UA

Генералізована менінгококова інфекція у дітей: ефективність вакцинації

Резюме. Ефективність вакцинації проти менінгококової інфекції у дітей за результатами дослідження випадок—контроль, проведеного у Португалії

Актуальність

Менінгококова інфекція (МІ) належить до небезпечних антропонозів, що викликається збудником Neisseria meningitidis. Наразі відомо 13 серогруп Neisseria meningitidis, з яких 6 серогруп доведено епідемічно небезпечні (A, B, C, W, X і Y). Єдиним джерелом МІ є безсимптомний носій внутрішньоклітинного збудника менінгіту. Основними та найбільш загрозливими клінічними формами МІ є менінгококовий сепсис (менінгококцемія) та менінгіт. Зважаючи на поширення безсимптомного носійства на 20% популяції, виникнення генералізованих (інвазивних) форм МІ значно підвищує летальність і частоту незворотної інвалідизації пацієнтів. Основним шляхом профілактики МІ у дорослих залишається запобігання скупченню людей. Однак найвищий рівень захворюваності на інвазивні форми МІ фіксують у немовлят і дітей, що зумовлено комбінацією більшої сприятливості дитячого організму та високої вірулентності декількох штамів Neisseria meningitidis, зокрема серогрупи В. Це спричинило пошук методів специфічної профілактики МІ у дитячій популяції. Розроблена менінгококова антигенна вакцина була додана до національних календарів щеплення багатьох країн, зокрема України [1]. Загалом після впровадження щеплення білковою антигенною вакциною спостерігається поступове зниження захворюваності на МІ в Європі [2]. Однак невизначеність розподілу інфекційно активних серогруп призвела до обов’язкового чи рекомендованого щеплення вакциною проти менінгококу серотипу В лише в окремих країнах Європи. Група дослідників з Університету м. Коімбра, Португалія, на чолі з Фернандою Родрігез (Rodriges F.) провели дослідження ефективності щеплення вакциною, що містить полісахарид менінгококу серогрупи В, який часто викликає менінгококцемію та менінгіт у дітей та підлітків [3]. Результати опубліковані в «JAMA» (Часопис Американської медичної асоціації).

Методи дослідження

До дослідження було залучено 117 дітей та підлітків з лабораторно підтвердженою менінгококовою інфекцією, які спостерігалися в 31 лікарні Португалії. Серед пацієнтів виділили першу групу дітей з менінгококовою інфекцією, викликаною Neisseria meningitidis B. Друга група пацієнтів була з менінгіальною інфекцією з невизначеною серогрупою Neisseria meningitidis. Усі випадки менінгіту незалежно від серогрупи порівнювалися з двома контрольними випадками менінгококової інфекції за статтю, віком та місцем проживання. За первинну кінцеву точку було визначено частоту виникнення інвазивної форми менінгококової інфекції у щеплених дітей та підлітків, викликаної епідемічним штамом Neisseria meningitidis B. За вторинну кінцеву точку було вибрано порівняння загальної частоти виникнення менінгококової інфекції незалежно від штаму менінгококу з частотою в контрольній групі та в групі менінгококової інфекції, викликаної Neisseria meningitidis В.

Результати дослідження

Аналіз результатів дав можливість дослідникам дійти таких висновків.

  1. Із 97 пацієнтів, середній вік — 24 роки, які пройшли рандомізацію, у 87 пацієнтів з інвазивною менінгококовою інфекцією лабораторним шляхом підтверджена епідемічно небезпечна серогрупа Neisseria meningitidis В.
  2. Із 69 пацієнтів 1-ї групи, з генералізованою формою, викликаною серогрупою В, лише 5 пацієнтів були повністю вакциновані. У контрольній групі (142 пацієнти) повністю щепленими виявилися 23,1% (відношення шансів (ВШ) 0,21, 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,08–0,55).
  3. У 2-й групі повністю вакцинованими виявилися 7,1% пацієнтів, а в контрольній — частка вакцинованих становила 22,3% (ВШ 0,22, 95% ДІ 0,09–0,53).
  4. Неповну вакцинацію пройшли 29,8% пацієнтів 1-ї групи інвазивної менінгококової інфекції, 11,2% пацієнтів 2-ї групи менінгококової інфекції всіх серогруп та 30,3% — контрольної групи (різниця становила −15,2% (95% ДІ −24,3…−6,1).
  5. Частка пацієнтів з однією дозою вакцини виявилася значно меншою у групі інвазивної менінгококової інфекції серогрупи В порівняно з контрольною групою: відповідно 9,8% проти 29,8% пацієнтів (різниця становила −20%, 95% ДІ −30,3…−9,7).
  6. Частка вакцинованих однією дозою вакцини проти менінгококу у групі менінгококової інфекції різних серогруп теж була меншою порівняно з контрольною групою та відповідно становила 11,2% та 30,3% (різниця −19,1%, 95% ДІ −28,8…−9,5).
  7. У 1-й групі інвазивної менінгокової інфекції у пацієнтів, які отримали одну або дві дози вакцини, летальних випадків або ускладнень для здоров’я не виявлено. У неімунізованих пацієнтів цієї ж групи несприятливі наслідки зазначені у 26% дітей.
  8. Загалом частота щеплення двома чи однією дозою виявилася меншою в обох групах менінгококової інфекції порівняно з контрольною групою.

Висновки

Таким чином, враховуючи прямий вплив щеплення на частоту захворюваності та смертності у дітей та  підлітків, дослідники дійшли висновку ефективності щеплення менінгококовою вакциною з метою запобігання генералізованим формам менінгококової інфекції у дітей та підлітків.

Список використаної літератури

  1. Vaccine scheduler (2019) European Centre for Disease Prevention and Control. Sep. 19 (https://vaccine-schedule.ecdc.europa.eu).
  2. Giuliani M.M., Adu-Bobie J., Comanducci M. et al. (2006) A universal vaccine for serogroup B meningococcus. Proc Natl Acad SciUSA, 103(29): 10834–10839 (http//doi:10.1073/pnas.0603940103).
  3. Rodrigues F.M., Marlow R., Simões M.J. et al. (2020) Association of Use of a Meningococcus Group B Vaccine With Group B Invasive Meningococcal Disease Among Children in Portugal. JAMA, 324(21): 2187–2194. doi:10.1001/jama.2020.20449.

Ю.В. Жарікова,
Редакція журналу «Український медичний часопис»

 

13 февраля, 2021
Was this article helpful?

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *