Liki24 UA

ВІЛ/туберкульоз у дітей: шляхи подолання поєднаної патології

Резюме. Про це йшлося на симпозіумі «Досконала клінічна практика у сфері педіатричної коінфекції ВІЛ/туберкульоз»

Результати дослідження, ініційованого програмою Браун/Україна у співпраці з громадською організацією «Діємо разом», свідчать, що в Україні у 2011 р. кількість випадків коінфекції ВІЛ/туберкульозу в дітей зросла, і захворюваність на туберкульоз ВІЛ-позитивних дітей у понад 260 разів перевищила показники захворюваності серед здорових дітей. На жаль, наразі офіційна статистика не в змозі передати всіх масштабів проблеми, яку лише починають усвідомлювати медичні працівники. Це підтверджується даними про те, що 32% дітей з діагностованим туберкульозом отримують діагноз уже після смерті, а ще 15% — не раніше ніж за 3 дні до смерті. Отже, майже половина дітей, які померли від туберкульозу, не стояли на обліку і не отримували жодної протитуберкульозної терапії. Науковці фіксують стрімку динаміку поширення коінфекції в різних регіонах України. Так, у Донецькій області за 1998–2008 рр. кількість випадків коінфекції ВІЛ/ТБ серед дітей із вперше виявленим туберкульозом зросла з 0,9 до 26,3%.

В Україні коінфекція є найбільш поширеною серед дітей віком 4–10 років (65% загальної кількості ВІЛ-позитивних дітей), водночас найменша кількість (1%) хворих на туберкульоз зафіксована серед ВІЛ-позитивних дітей віком 16–18 років. Найбільше випадків поєднаної патології (40% загальної кількості) зафіксовано у Донецькій, Одеській та Дніпропетровській областях.

Міжнародний симпозіум «Досконала клінічна практика у сфері педіатричної коінфекції ВІЛ/туберкульоз» проводився 11–12 жовтня 2012 р. у рамках програми «Глобальна ініціатива здоров’я» на базі Національної дитячої спеціалізованої лікарні (НДСЛ) «Охмадит» у місті Києві за підтримки Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням (далі — Держслужба України соцзахворювань) та Фонду Олени Пінчук «АНТИСНІД».

У рамках Міжнародного симпозіуму «Досконала клінічна практика у сфері педіатричної коінфекції ВІЛ/туберкульоз», співорганізатором якого виступила Держслужба України соцзахворювань, експерти обговорили питання поєднаної педіатричної патології та найбільш ефективні методи боротьби із захворюванням. Голова Держслужби України соцзахворювань Тетяна Александріна представила загальноукраїнські дані щодо розвитку коінфекції — рівень захворюваності й смертності від недуги та основні шляхи її подолання.

«До ключових аспектів вирішення проблеми коінфекції ми відносимо налагодження механізму обліку хворих на коінфекцію ВІЛ/туберкульоз, проведення поглибленого аналізу причин зростання захворюваності на поєднану інфекцію, покращання диспансерного нагляду хворих та забезпечення вчасного їх обстеження, належної профілактики та лікування, особливо серед дітей, — зазначила Т. Александріна.

Також вона наголосила на необхідності посилити співпрацю двох служб — фтизіатричної та з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу — у напрямку організації виявлення коінфекції, її профілактики і лікування: «Одним із пріоритетів спільної роботи служб має стати вдосконалення стандартів надання допомоги та контроль за їх дотриманням у подальшому», — наголосила вона.

Участь у роботі симпозіуму також взяли представники Університету Браун (США), лікарі-педіатри, які спеціалізуються на ВІЛ-інфекції, дитячі фтизіатри з усіх регіонів України, науковці з Південної Африки та США, які мають власний досвід педіатричного супроводу ТБ, а також представники ВООЗ, UNICEF, Фонду Клінтона, Національного інституту фтизіатрії та пульмонології (НІФП) та Міністерства охорони здоров’я України.

«Ми сподіваємося, що симпозіум стане платформою для комунікації між провідними світовими науковцями та дитячими інфекціоністами, фтизіатрами з усіх областей України, провідними громадськими та державними діячами у сфері громадського здоров’я та українськими законодавцями, — зазначив Др. Тімоті Фланіган, директор Браун/Україна, голова відділення інфекційних хвороб Медичної кафедри Університету Браун (США). — Адже це перша спроба якісно проаналізувати ситуацію з коінфекцією ВІЛ/туберкульозом в Україні та застосувати міжнародний досвід у боротьбі з недугою».

У країнах Західної Європи туберкульоз як дитячий, так і дорослий не має таких загрозливих масштабів, як в Україні, оскільки там розвинена система своєчасного діагностування, лікування та профілактики. Крім того, пацієнт забезпечений ефективними діагностичними системами і повним спектром ліків як першої, так і другої лінії, — зауважила Світлана Комар, завідуюча Центром «Клініка для лікування дітей, хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД» НДСЛ «Охматдит». — Таким чином, кожен новий випадок туберкульозу вчасно діагностується і вчасно виліковується, і ризик передачі іншим людям, у тому числі з таких груп високого ризику, як люди, які живуть з ВІЛ, — мінімальний».

Загалом проблема ВІЛ/туберкульозу завдає складнощів лікарям та пацієнтам в усьому світі, оскільки не існує простих і однозначних методів діагностування та лікування коінфекції. Проте загрозливих масштабів поєднання ВІЛ та туберкульозу набуло лише в окремих регіонах світу, в тому числі у пострадянських країнах, у країнах Південної Африки та в Індії. Час від часу проблема коінфекції загострюється і в деяких розвинених країнах або окремих містах. Так, за останні кілька років туберкульоз і коінфекція ВІЛ/туберкульоз стали серйозною проблемою у Лондоні.

«Збільшення кількості ВІЛ-інфікованих жінок репродуктивного віку призвело до поступового збільшення загальної кількості дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями. Усі ці діти належать до групи високого ризику захворювання на туберкульоз і мають спостерігатися у дитячого фтизіатра, — зазначила професор Ольга Білогорцева, завідуюча відділенням дитячої фтизіатрії НІФП НАМН України, головний позаштатний дитячий фтизіатр МОЗ України. — В Україні у 2011 р. серед вперше виявлених випадків туберкульозу серед дітей він був поєднаний із ВІЛ-інфекцією у 9% випадків, у дорослих — у 14%. Загалом лише за 1 рік — з 2010 до 2011 р. — абсолютна кількість дітей, хворих на туберкульоз у поєднанні з ВІЛ-інфекцією, зросла на 18%».

Під час лікування коінфекції українські лікарі й пацієнти стикаються із низкою проблем, адже питання поєднаної патології ВІЛ/туберкульоз у дітей суперечливі, недостатньо вивчені та висвітлені у науковій літературі. Перш за все досить складним є діагностування туберкульозу у дітей загалом і у ВІЛ-позитивних дітей зокрема. Надмірна централізація фтизіатричної служби в Україні призвела до недостатньої поінформованості лікарів загальної практики з питань походження та діагностики туберкульозу і тим самим ускладнила проведення діагностики цього захворювання у ВІЛ-інфікованих дітей.

«З іншого боку, недостатня поінформованість фтизіопедіатрів з питань ВІЛ-інфекції та особливостей перебігу інфекційних захворювань, у першу чергу туберкульозу, серед ВІЛ-позитивних пацієнтів на тлі обмежених діагностичних можливостей є причиною недовиявлення туберкульозу, пізньої діагностики та летальності серед ВІЛ-інфікованих дітей. — констатує Тетяна Кір’язова, кандидат біологічних наук, співавтор дослідження «Педіатрична коінфекція ВІЛ/туберкульоз в Україні: поточна ситуація та проблематика». — Крім того, в Україні бракує адаптованих для дітей програм лікування ВІЛ/туберкульозу, як результат, дітей лікують за тими ж методиками, що й дорослих пацієнтів, бракує ліків, зокрема для лікування мультирезистентного ТБ тощо».

Однак, за умов впровадження в українську систему охорони здоров’я рекомендацій міжнародних фахівців, Україна має всі шанси не лише вирішити проблему коінфекції ВІЛ/туберкульоз у дітей, але й побороти епідемію туберкульозу загалом.

Прес-служба «Українського медичного часопису»

22 мая, 2021
Was this article helpful?

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *