Безпека застосування стентів із покриттям

Резюме. Безпека застосування внутрішньосудинних пристроїв у пацієнтів із захворюваннями периферичних судин (SWEDEPAD, NCT02051088)

Актуальність

Зростання частоти розвитку гнійно-некротичних ускладнень внаслідок ускладненого перебігу гетерогенних захворювань метаболічного, автоімунного і травматичного генезу спричиняють підвищення ризику інвалідизації особи та/або передчасного смертельного кінця. Основним патогенетичним ланцюгом порушення  вважають виникнення ішемії, зумовленої дефіцитом кровопостачання нижніх кінцівок внаслідок облітерації артеріального просвіту, з подальшим виникненням гнійно-некротичного вогнища. Доведена асоціація частоти ураження периферичних судин із віком спричиняє стрімке поширення порушення та призводить до негативних соціальних наслідків. Клінічний досвід довів ефективність стентування артерій з метою обходу ураженої ділянки та відновлення повноцінного кровотоку в кінцівках. Однак ендоваскулярні втручання виявилися пов’язаними з підвищеним ризиком блокади стента та виникненням  повторного стенозу (рестенозу), який ставить під загрозу довгострокову прохідність судин (Nordanstig J. et al., 2005). У процесі пошуку оптимального клінічного рішення покриття стентів  природним гідрофобним дитерпеноїдом паклітокселом виявилося ефективним та сприяло значному зниженню частоти рестенозу у прооперованих пацієнтів із периферичними захворюваннями артерій кінцівок. Однак безпека таких пристроїв та вплив на якість життя наразі залишається нез’ясованою (Candy N.et al., 2017). Дослідження, проведене групою дослідників із Салгренської академії міста Гетенберг, Швеція, на чолі з Йоахімом Нордастінгом (Nordanstig J. et al., 2020) мало за мету визначити характер впливу артеріальних стентів із покриттям на тривалість та якість життя пацієнтів із захворюваннями периферичних артерій.

Результати дослідження

До дослідження було залучено 2 289 пацієнтів, яким встановлений внутрішньосудинний стент. У пацієнтів з інтервенційної групи внутрішньосудинні стенти були з покриттям паклітакселом.  У контрольній групі внутрішньосудинні пристрої не мали покриття. Додатково пацієнтів було стратифіковано за тяжкістю перебігу, яка визначалася, або наявністю клінічно значущої ішемії, або переміжної кульгавості.  Єдиною кінцевою точкою було зазначено смертність від усіх причин упродовж 1 року та впродовж 2,49 року. Загальний час спостереження становив 4 роки. Отримані такі результати.

  1. Упродовж 2,49 року в інтервенційній групі смертність була незначно вищою порівняно із контрольною групою та становила 25,5 та 24,6% відповідно (95% довірчий інтервал (ДІ) 0,92–1,22).
  2. Під час аналізу загального рівня смертності від будь-яких причин смертність в інтервенційній групі становила 10,2% упродовж року та 9,9% — у контрольній групі за той же період.
  3. При аналізі частоти смертності за підгрупами не виявлено відмінності щодо частоти смертельного кінця у пацієнтів із клінічно значущою ішемією: 33,4 та 33,1% пацієнтів інтервенційної та контрольної групи відповідно. Такі ж дані отримані і в підгрупі з переміжною кульгавістю: 10,9 та 9,4% пацієнтів відповідно.

Висновки

Таким чином, проміжний аналіз частоти летального кінця довів безпеку застосування внутрішньосудинних стентів із покриттям паклітокселом.

  • Candy N., Ng E., Velu R. (2017) Paclitaxel-coated balloon reduces target lesion revascularization compared with standard balloon angioplasty. J. Vasc. Surg., 65(2): 558–570.e10.
  • Nordanstig J., James S., Andresson M. et al. (2020) Mortality with Paclitaxel-Coated Devices in Peripheral Artery Disease. N. Engl J. Med., 383: 2538–2546.
    DOI: 10.1056/NEJMoa2005206.

За матеріалами https://www.nejm.org/doi/full/10.1056/NEJMoa2005206

Жарікова Юлія

5 января, 2021
Was this article helpful?

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *